- 10 Грудня, 2025
- 12:53 pm
- Ізраїль
На сайті Newsru.co.il завершилося опитування на тему «Ізраїль, його друзі та вороги». Подібні дослідження проводилися редакцією регулярно в 2011–2024 роках, однак нове опитування було сформоване з урахуванням подій останніх років — війни в Ізраїлі та Україні, другої каденції Дональда Трампа та його миротворчих ініціатив, а також змін у міжнародній обстановці.
Опитування проходило 8–9 грудня і включало 30 питань. У ньому взяли участь 3045 респондентів, з яких 98% проживають в Ізраїлі. Це активна аудиторія сайту, що важливо враховувати при інтерпретації даних. Результати опубліковані 10 грудня 2025.
Серед учасників 63% визначили себе як «правих», 27% — як «центристів», 3% — як «лівих», а 7% вагалися з самоідентифікацією. При цьому 89% назвали себе “патріотами Ізраїлю”.
ред. – Таке розподілення відображає структуру аудиторії ресурсу, а не реальне співвідношення політичних таборів у суспільстві, де частка правих ближче до 50–55%, а лівий табір значно ширший, ніж 3%, що з’явилися в опитуванні.
Росія — впевнено в групі ворогів Ізраїлю
Одним з основних висновків опитування стала оцінка ставлення до Росії.
55% респондентів назвали Росію ворогом Ізраїлю.
Лише 6% вважають її другом, решта обрали нейтральний варіант.
Причини такого сприйняття включають:
- стратегічне зближення Росії та Ірану;
- військову координацію Москви з іранськими проксі на Близькому Сході;
- антиізраїльську риторику кремля після 7 жовтня;
- регулярний прийом у Москві делегацій ворогів Ізраїлю:
- відсутність дій, які могли б стримувати Іран біля кордонів Ізраїлю.
Це один з найвищих показників негативного ставлення за всі роки подібних досліджень: Росія фактично вийшла з зони «прагматичного партнера» і міцно увійшла в категорію країн, сприйманих як джерело загрози.
Україна — «ні друг, ні ворог»
Для України результати виглядають інакше.
68% респондентів вважають Україну «ні другом, ні ворогом».
Близько 20% назвали її другом Ізраїлю, і приблизно 8–10% — ворогом.
Таке нейтральне сприйняття пояснюється відсутністю прямих конфліктів, слабкою залученістю України в близькосхідну політику і тим, що вона не сприймається як джерело загрози Ізраїлю. Водночас Україна не асоціюється у більшості респондентів і з стійким союзництвом: образ країни залишається проміжним і позбавленим емоційної залученості, яка спостерігається, наприклад, щодо США.
Реакція в соцмережах: суперечка про символи, голосування та подвійні стандарти
Після публікації опитування в соціальних мережах одразу почалися бурхливі дискусії. У центрі обговорення — питання не стільки про відносини Ізраїлю та України, скільки про символічне значення міжнародних голосувань, передусім в ООН.
Частина користувачів підкреслила, що опитування сприймається не як суха статистика, а як емоційна індикаторна шкала:
«Для нас це символ: хто друг, а хто не друг.»
Інші зазначали, що картина характерна саме для репатріантів, а не для всього ізраїльського суспільства:
«Це відображає ситуацію, але серед репатріантів, не в суспільстві в цілому.»
Суперечки спалахнули і навколо оцінки Азербайджану:
«Азербайджан — співавтор антиізраїльських резолюцій, голосує за них завжди.»
Йому заперечили:
«Тісна співпраця переважує голосування.»
Особливо гострою стала тема голосувань України в ООН. Деякі коментатори стверджували, що такі рішення відштовхують навіть тих, хто спочатку активно підтримував Україну:
«Люди перестають підтримувати після недружніх голосувань — навіть ті, хто допомагав Україні з першого дня.»
Інші наполягали, що проблема — в нерозумінні дипломатії:
«Просто люди не розуміють, як працює зовнішня політика Ізраїлю.»
Лунали й докори в подвійних стандартах:
«Коли Ізраїль діє прагматично — це нормально. Коли Україна робить те ж — це вже зрада.»
Українські учасники дискусії нагадували про безліч жестів на підтримку Ізраїлю — заяви політиків, пропозиції обміну військовим досвідом, дипломатичні ініціативи, звернення українських військових. На це надходили заперечення:
«Чим доведена проізраїльська позиція, якщо голосування йдуть разом з Іраном і Росією?»
Зрештою суперечка зійшлася до того, що обидві країни керуються прагматичними інтересами, але саме символи — голосування, формулювання, публічні жести — впливають на суспільне сприйняття набагато сильніше, ніж реальні дипломатичні механізми.
Інші висновки опитування
Союзники
- США — 60% вважають другом Ізраїлю (менше 1% — ворогом).
- Азербайджан — 55%.
- Далі: Німеччина (46%), Аргентина (46%), Чехія (44%).
Противники
- Іран — 56%,
- Туреччина — 44%,
- Ємен, Катар, Ірак — близько 40%.
Що очікують від зовнішньої політики
- 86% вважають, що Ізраїль повинен зміцнювати союз із США.
- 56% — розвивати відносини з ЄС.
- 55% — співпрацювати з поміркованими регіональними державами.
- 92% — впевнені, що Ізраїлю необхідна широка міжнародна підтримка.
Підсумкові висновки: Росія та Україна у сприйнятті респондентів
1. Росія остаточно оформлена як ворог Ізраїлю
Опитування фіксує серйозний зсув:
55% респондентів називають Росію ворогом Ізраїлю, і це — один з найвищих рівнів негативного ставлення за всю історію подібних досліджень.
Що це означає:
- У масовому сприйнятті російськомовної аудиторії Росія перестала бути «складним партнером» або «країною зі змішаними позиціями».
- Її союз з Іраном, роль у Сирії та риторика після 7 жовтня роблять Росію системним джерелом загрози.
- Лише 6% вважають її другом — вкрай низький показник, що свідчить про повне падіння довіри.
Висновок:
Росія для значної частини респондентів сьогодні — країна, що стоїть в одному ряду з основними противниками Ізраїлю. Це завершення багаторічного процесу розчарування, прискореного війною ХАМАС–Ізраїль та політикою Кремля.
2. Україна залишається нейтральною: не ворог, але й не друг
68% назвали Україну «ні другом, ні ворогом».
Це говорить про наступне:
- Україна не сприймається як загроза Ізраїлю.
- Але вона також не сприймається як надійний союзник.
- Емоційного зв’язку між суспільствами немає, образ України залишається розмитим.
Негативні реакції на українські голосування в ООН показують, що:
- частина ізраїльтян емоційно прив’язує дружбу/ворожнечу до символічних жестів;
- незважаючи на пояснення української дипломатії, символічні кроки сприймаються як недружні;
- підтримка України серед російськомовних ізраїльтян знижується через такі символічні фактори.
Висновок:
Україна для респондентів — дистанційний партнер, який не викликає ні симпатії, ні страху. Нейтральність — домінуючий образ, який може змінитися в будь-який бік залежно від символічних і політичних кроків.
Що Україні варто зробити, щоб її сприймали краще в Ізраїлі
📌 1. Припинити символічні подразники — голосування в ООН
Це головна причина роздратування у частини ізраїльтян.
Так, Україна голосує в рамках ЄС.
Так, це логічно з точки зору Києва.
Але громадська думка влаштована інакше — люди бачать:
- «проголосували разом з Іраном»
- «підтримали формулювання, яке виглядає антиізраїльським»
- «не утрималися»
І це миттєво руйнує емоційний зв’язок.
Що можна зробити:
- частіше утримуватися, коли формулювання ООН завідомо політизовані;
- робити публічні роз’яснення відразу після голосування: чому так, які зобов’язання;
- заздалегідь доносити логіку рішень через дипломатів.
Ефект: знімається символічна напруга.
📌 2. Посилити пряму комунікацію з ізраїльською аудиторією
Ізраїль — країна, де громадська думка відіграє роль, порівнянну з парламентом.
Україні не вистачає:
- зрозумілих пояснень своїх рішень;
- регулярних звернень до ізраїльського суспільства;
- комунікації російською, івритом та англійською.
Що потрібно:
- короткі пояснювальні відеоролики від МЗС України;
- регулярні інтерв’ю українських міністрів ізраїльським ЗМІ;
- чіткі меседжі: чим корисна співпраця Києва та Єрусалима.
Ефект: формування образу прозорого партнера, а не далекої держави.
📌 3. Окремо працювати з репатріантами — це найактивніша група
Показники опитування Newsru — це не Ізраїль в цілому, але дуже важлива частина суспільства:
- репатріанти активно голосують;
- формують інформаційний порядок денний;
- мають вплив у соцмережах.
Що може зробити Україна:
- проводити зустрічі та брифінги для російськомовної громади в Ізраїлі;
- запрошувати репатріантів на українські культурні та дипломатичні заходи;
- створювати волонтерські та інформаційні мости.
Ефект: зменшення дистанції та зміцнення довіри.
📌 4. Показати, що Україна бачить Ізраїль як стратегічного партнера, а не «ще одну країну»
Проблема сприйняття України в Ізраїлі — відсутність ясного сигналу про стратегічну важливість відносин.
Що можна зробити:
- запропонувати прямі програми обміну досвідом між ЦАХАЛ та ЗСУ (як було озвучено, але не реалізовано);
- активізувати співпрацю в IT, медицині, безпеці;
- посилити комунікацію України в ізраїльському медіапросторі — не стільки за рахунок персоналій, скільки за рахунок постійної присутності українських офіційних спікерів.
Ефект: образ України як держави, яка шукає союзників, а не просто голосує в ООН.
📌 5. Зміцнити культурно-гуманітарний міст
Українці та ізраїльтяни пов’язані історично, релігійно та емоційно, але ці зв’язки подані дуже слабо.
Що може зробити Україна:
- регулярні заходи для єврейської громади;
- культура, музика, кіно, в яких робиться акцент на спільних цінностях;
- робота з рабинами, освітніми центрами, журналістами.
Ефект: емоційна симпатія → політична симпатія.
📌 6. Зняти міфи про «протиріччя» України та Ізраїлю
Частина ізраїльтян щиро вірить, що:
- Україна голосує «проти Ізраїлю»
- Україна «підтримує Іран» (абсурд, але ці наративи живуть)
- Україна «нічого не робить у відповідь на підтримку»
Україна могла б:
- створювати короткі навчальні пояснення раз на місяць:
«Що Україна зробила для Ізраїлю»,
«Чому відбулося голосування в ООН»,
«У чому співпрацюють Київ та Єрусалим».
Ефект: руйнування токсичних міфів.
🎯 Головний стратегічний висновок
Ізраїльтяни оцінюють країни не тільки за реальною політикою, але й за символами.
Росія дала Ізраїлю безліч негативних символів — і образ ворога закріпився.
Україна дала занадто мало символів дружби — і залишилася в нейтральній зоні.
Щоб змінити це, Україна повинна:
- знизити дратівливі символи (ООН),
- збільшити позитивні символи (комунікація, ініціативи, партнерство).
Висновок
Опитування Newsru.co.il відображає не тільки ставлення його аудиторії до Росії, України та інших держав, але й те, наскільки зовнішня політика перетворилася на емоційний фактор, що впливає на суспільне сприйняття. Голосування в міжнародних структурах, риторика лідерів та дипломатичні рішення сприймаються все частіше як символи реального ставлення країн до Ізраїлю. Для повноцінної картини важливо враховувати відмінність структури аудиторії опитування від загальної демографічної та політичної карти Ізраїлю. Ці процеси та їх вплив на сприйняття ізраїльтян ми продовжимо відстежувати та аналізувати в НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, фіксуючи, як змінюється уявлення про союзників та противників держави.
