- 22 Березня, 2026
- 5:00 pm
- В світі
Війна в Україні та війна на Близькому Сході все частіше звучать не як дві окремі кризи, а як частини однієї небезпечної епохи. Саме так формулює проблему Валерій Залужний у статті “Тільки мертві побачать кінець війни” у своїй новій колонці для NV, опублікованій 22 березня 2026 року: колишній головнокомандувач ЗСУ, а тепер посол України у Великій Британії пише, що світ вже підійшов до точки, де локальні війни можуть або злитися в глобальне протистояння, або довести міжнародну систему до стану, майже невідмінного від світової війни за напругою та наслідками.
Для ізраїльської аудиторії цей тезис звучить не як абстрактна теорія. Ізраїль живе в реальності, де регіональна війна давно перестала бути лише регіональною темою. Україна теж знає цей стан занадто добре: один фронт, один агресор, одна лінія удару — а наслідки розповзаються далеко за межі карти.
Чому Залужний ставить поруч Україну та Близький Схід
Мова не про збіг сюжетів, а про збіг механіки
Залужний пише не про те, що війна в Україні та бойові конфлікти на Близькому Сході ідентичні. Його думка жорсткіша і важливіша: обидві війни стали можливі у світі, де не вистачає політичної волі, відповідальності та готовності приймати великі, неприємні, але необхідні рішення. За його логікою, міжнародні майданчики продовжують обговорювати загрози, але все гірше справляються з тим, заради чого їх взагалі створювали, — з виробленням рішень, які зупиняють розростання війни.
Це ключова точка. Не відсутність розмов. Розмов якраз багато. Не відсутність конференцій. Конференцій теж вистачає. Проблема в іншому: глобальна система реагує так, ніби ще можна дотягнути, перечекати, відкласти, сподіватися на чиюсь чужу обережність. Історія, на думку Залужного, зазвичай карає саме за це.
Для ізраїльського читача тут немає нічого чужого. Ізраїльське суспільство давно сприймає безпеку не як красиву формулу, а як щоденну практику виживання. Тому попередження Залужного читається в Ізраїлі особливо прямо: коли агресію вчасно не зупиняють в одному місці, вона майже неминуче змінює баланс і в іншому.
Війна в Європі вже змінила правила далеко за межами Європи
Один з головних висновків Залужного полягає в тому, що війна Росії проти України руйнує не лише українські міста та життя. Вона розмиває саме уявлення про міжнародне право як про систему, яка реально працює, а не лише існує в текстах, доповідях та заявах. У його логіці порушення балансу в одному регіоні породжує спокусу ламати баланс і в інших.
Саме тут український сюжет починає напряму перетинатися з близькосхідним. Якщо світ показує, що силовий тиск, реваншизм, терор або війна на виснаження можуть довго залишатися без зрозумілої глобальної відповіді, це зчитують не лише в Москві. Це зчитують усі, хто перевіряє межі допустимого.
У середині цієї розмови і стає зрозуміло, чому така тема важлива не лише Києву чи Лондону, але й ізраїльському медіапростору. НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency у такому контексті говорить вже не просто про дві війни, а про єдину логіку епохи, в якій слабкість міжнародної реакції швидко перетворюється на новий виток насильства — спочатку локальний, потім регіональний, а потім вже майже без географії.
Чому його історичне порівняння варто сприймати серйозно
Залужний повертає розмову до XX століття не заради ефекту
У своїй колонці він нагадує стару, неприємну річ: у будь-якої війни є не лише безпосередній результат — перемога, поразка, перемир’я, — але й довга тінь наслідків. Саме ця тінь часто стає ґрунтом для наступної війни. Як приклад він звертається до підсумків Першої світової війни і до того, як рішення після 1918 року врешті-решт створили умови для нової катастрофи в Європі.
Це важливий поворот думки. Залужний фактично попереджає не лише про те, чим закінчуються війни, але й про те, як небезпечно закінчувати їх неправильно. Не дотискати джерело загрози. Не створювати стійкий післявоєнний порядок. Не думати на покоління вперед.
Для Ізраїлю це читається особливо чітко. Тут занадто добре розуміють ціну ілюзій, ціну недооцінки ворога і ціну міжнародних рецептів, які красиво звучать на панелі форуму, але розвалюються при першому ж реальному ударі.
Росія в його трактуванні — не просто учасник війни, а реваншистський центр тиску
Ще одна важлива лінія в тексті Залужного стосується Росії. Він описує нинішню російську політику як спробу силового реваншу після поразки в холодній війні та розпаду радянської імперії. Мова, по суті, про прагнення повернути домінуючу роль у Європі та зберегти або розширити вплив в інших регіонах, включаючи Близький Схід.
Для ізраїльської аудиторії це особливо суттєво тому, що Близький Схід давно живе не лише в режимі місцевих конфліктів. Це простір, де перетинаються інтереси Ірану, Росії, США, Туреччини, країн Затоки, проксі-структур та глобальних гравців. Тому погляд Залужного важливий не як український коментар “про нас”, а як попередження: одна і та ж геополітична слабкість дозволяє різним центрам сили пробувати світ на міцність одразу на кількох напрямках.
І тут його формула звучить без зайвої риторики. Якщо вчасно не приймаються рішення глобального рівня, світ не обов’язково отримує одну формально оголошену світову війну. Він може отримати десятки пов’язаних конфліктів, які за сукупною руйнівністю будуть працювати як вона.
Чому ізраїльському читачеві важливо розуміти, хто такий Залужний
Це не просто коментатор і не черговий колишній генерал
Для ізраїльського читача Валерій Залужний — фігура, яку варто сприймати одразу в двох якостях. З одного боку, це колишній головнокомандувач Збройними силами України в один з найважчих періодів повномасштабної війни. З іншого — з травня 2024 року він офіційно представляє Україну в Лондоні як надзвичайний і повноважний посол у Великій Британії. Тобто сьогодні це людина, яка одночасно пов’язана з військовою практикою і дипломатичним рівнем прийняття рішень.
Його слова тому вагомі не лише як думка популярного військового. Це позиція людини, яка бачила війну зсередини, командувала армією, а тепер працює в одній з ключових столиць західного світу, де обговорюються безпека, постачання, альянси та післявоєнний порядок.
Ізраїльському суспільству така фігура зрозуміла. Тут вміють відрізняти кабінетну аналітику від слів людини, яка пройшла реальне командування під вогнем. Саме тому попередження Залужного про ризик великого глобального зіткнення сприймається не як публіцистичне перебільшення, а як серйозний сигнал.
Що саме він хоче донести
Головна думка його статті зводиться до простого, неприємного висновку: світу потрібен не черговий раунд комфортних дискусій, а рішення, здатні зупинити розповзання війни. Для України це питання майбутнього дітей і самого права на безпечний світ. Для Ізраїлю — теж. Різниця лише в географії. Сенс, на жаль, один.
Коли такі слова звучать від людини, яка спочатку командувала армією, а потім опинилася в дипломатії, їх важко списати на емоції. Це вже не лише українське попередження. Це попередження епохи.