- 26 Січня, 2026
- 1:59 pm
- В світі
В інтерв’ю Israel Hayom (івр.) від 25 січня 2026 року Пінхас Гольдшмідт, колишній головний рабин Москви та президент Європейської конференції рабинів (ЄКР), детально описує, як війна проти України змінила саму логіку існування єврейської громади в Росії. За його словами, саме в умовах війни політичне використання єврейської теми стало особливо помітним — і особливо небезпечним.
Рабин Пінхас Гольдшмідт, колишній головний рабин Москви, відмовився підтримати війну проти України, був змушений втекти і оголошений у Росії «іноземним агентом».
Війна і пропаганда: єврейська тема в державному наративі
Гольдшмідт підкреслює, що йдеться не про приватні епізоди, а про системну політику. В інтерв’ю він формулює це прямо і без пом’якшувальних зворотів:
«Уряд використовує єврейську громаду в політичних цілях. Останніми роками в Росії просувається теорія про повернення неонацизму в Україну та в країни Балтії, так що війна в російському наративі представлена як продовження війни проти нацистської Німеччини. На жаль, лідери єврейської громади в Росії підтримують цю історію — вони використовують громаду в пропагандистських цілях».
За словами рабина, така конструкція дозволяє владі представити війну не як сучасний політичний конфлікт, а як морально виправдане продовження історичної боротьби. Пам’ять про Другу світову війну та Голокост стає частиною риторичного інструментарію, а не предметом чесної історичної розмови.
Від відродження громади до державного контролю
Гольдшмідт нагадує, що в 1990-ті роки ситуація виглядала інакше. Після розпаду Радянського Союзу єврейське життя в Росії почало відновлюватися практично з нуля. У 1996 році був створений Єврейський конгрес Росії, який об’єднав залишену єврейську еліту і став основою для розвитку шкіл, єшив, громадських та благодійних установ.
Цей період, за його словами, був часом обережної автономії та надій. Однак з приходом путіна до влади ситуація почала поступово змінюватися.
«З приходом путіна до влади в 2000 році ситуація поступово змінилася, — каже Гольдшмідт. — Він поставив умову, що великі бізнесмени не будуть втручатися в політику, і з часом ми побачили, що Росія перетворюється на диктатуру».
Втручання в єврейське життя як норма
Зі зміцненням вертикалі влади втручання держави в життя єврейської громади перестало бути винятком і стало звичайною практикою.
«Втручання в єврейське життя стало звичайним явищем — уряд визначав, хто може бути головним рабином, а хто ні, і вислав з країни десятки рабинів», — каже він.
Гольдшмідт пов’язує це з ширшим процесом повернення до логіки силових структур та ідеології закритої держави:
«З приходом путіна влада повертається до спадкоємців КДБ, і ненависть до іноземців та Заходу стає невід’ємною частиною особистості людей, які виросли в цьому суспільстві».
Страх повторення історії
Окреме місце в інтерв’ю займає тема антисемітизму як інструменту самозахисту влади в кризові моменти. Гольдшмідт підкреслює, що це не теоретичне побоювання, а історично підтверджений механізм.
«Страх полягає в тому, що, коли уряд у Росії знаходиться під загрозою, він використовує антисемітизм для самозахисту. Ми бачили це раніше — в кінці царської епохи уряд говорив: “Не сердьтеся на царя, сердьтеся на євреїв”, і це призвело до погромів. Це також відбувалося в кінці сталінської епохи».
За його словами, нинішня риторика та ізоляція країни створюють умови, за яких подібний сценарій знову стає можливим.
Ізоляція Росії та її наслідки для євреїв
Гольдшмідт безпосередньо пов’язує зростання напруженості з міжнародною ізоляцією Росії, яка посилилася після початку війни проти України.
«Сьогодні Росія знаходиться в ізоляції, — каже він. — путін думав, що переможе в Україні за три дні, а в наступному місяці ми будемо відзначати чотири роки війни — більше, ніж війни між Росією та нацистською Німеччиною. Він ізолював себе від Заходу».
Ця ізоляція, підкреслює рабин, безпосередньо відображається на становищі євреїв всередині країни.
«У Радянському Союзі євреї були ізольовані, їм не дозволялося контактувати з родичами в Ізраїлі або на Заході. Зараз це відбувається знову. Коли все, що знаходиться за межами Росії, вважається неприйнятним, дискурс щодо євреїв зводиться до того, що ставиться під сумнів їхня лояльність державі. Посилюється антисемітизм, офіційно бути євреєм стало складніше».
Особистий вибір і ціна відмови
Відмова Гольдшмідта в 2022 році публічно підтримати війну стала логічним продовженням його позиції — і одночасно особистою точкою розриву з Росією. Побоюючись за своє життя, він був змушений покинути країну, а пізніше був оголошений «іноземним агентом».
Сьогодні, через 35 років після розпаду СРСР, він публікує книгу «Спогади про Москву», в якій підводить підсумок цілої епохи — від надій кінця 1980-х до нинішнього стану ізоляції, страху і звуженого простору для єврейського життя.
Його порада російським євреям сформульована вкрай прямо: тим, у кого є можливість, краще будувати своє майбутнє за межами Росії — в тому числі в Ізраїлі або інших країнах. За його оцінкою, з початку війни країну вже покинули близько 100 тисяч євреїв, і переважна більшість з них не розглядає повернення.
Картина, яку він описує, похмура і без ілюзій. Майбутнє російського єврейства — це скорочення, бідність і самотність. Громади втрачають вплив, ресурси і людей. Фінансова підтримка синагог і громадських центрів знижується вже зараз: люди все рідше жертвують, тому що розуміють — довгострокового майбутнього у них там немає. Це не емоційний висновок, а холодний розрахунок, продиктований реальністю останніх років.
Європа, США та Ізраїль: розрив, який б’є по єврейських громадах
Окрему тривогу у Пінхас Гольдшмідт викликає наростаючий розрив між Європою та США — і те, яке місце в цьому розколі займає Ізраїль. За його словами, йдеться не про приватні розбіжності, а про системне зіткнення політичних підходів, наслідки якого безпосередньо відчувають єврейські громади Європи.
«Сьогодні між Європою та США існує зіткнення в шести областях: світовий порядок, підтримка крайніх правих, обмеження в соціальних мережах, НАТО, Україна та Гренландія. У всіх цих областях Ізраїль знаходиться на американській стороні, і це дистанціювання не йде на користь євреям», — каже Гольдшмідт.
Він підкреслює, що десятиліттями саме американський вплив служив для європейських євреїв фактором захисту. Ослаблення цієї ролі робить громади більш уразливими і відкриває простір для перегляду історичної пам’яті.
За словами рабина, ослаблення глобального впливу США безпосередньо відображається на євреях:
«Десятиліттями євреї знали, що можуть довіряти США. Але їхня ізоляція від світу знижує здатність впливати на те, що відбувається — і це шкодить євреям та Ізраїлю».
Між крайніми полюсами
Гольдшмідт також говорить про зростання крайніх правих у Європі. Якщо крайні ліві все частіше стають відкрито антиизраїльськими, то частина крайніх правих демонструє проізраїльську позицію, що створює для єврейських громад небезпечну двозначність.
«Єврейські громади не хочуть бути залученими в ці політичні суперечки», — підкреслює він.
Гольдшмідт пояснює ризик прямо:
«Для крайніх правих єврейські громади стають “кошерним документом”: якщо євреї з ними контактують, їх не можна звинуватити в антисемітизмі».
Зникнення поміркованих партнерів
За його словами, ситуація ускладнюється тим, що традиційні помірковані ліві партії в Європі, раніше підтримували Ізраїль, поступово переходять на антиизраїльські позиції.
«Колись соціал-демократи підтримували Ізраїль. Сьогодні значна частина цих партій перейшла на антиизраїльську сторону», — каже він.
Це призводить до того, що діалог з європейськими лівими все частіше ведуть не Ізраїль і єврейські громади, а палестинці, арабські країни та Іран — і саме їхні погляди поступово стають домінуючими.
Підсумок
Інтерв’ю Пінхаса Гольдшмідта Israel Hayom — це не публіцистика і не політичний маніфест. Це спроба зафіксувати момент, коли єврейська громада в Росії опинилася між історичною пам’яттю і сучасною пропагандою, між страхом і лояльністю, між минулим і невизначеним майбутнім.
Саме тому ця розмова важлива не тільки для Росії, але і для Ізраїлю та Європи. Він залишається частиною порядку денного НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency, де війна розглядається не тільки як військовий конфлікт, але і як криза сенсу, пам’яті та відповідальності.
