Україна провела щонайменше три випробування систем, призначених для перехоплення балістичних ракет за межами земної атмосфери. Про це 8 листопада 2026 року повідомила британська The Guardian з посиланням на депутата Верховної Ради Федора Веніславського. Серед випробуваних рішень — запуск озброєння з літаків, здатних підніматися на велику висоту.
Автор: Вікторія Кацман
Розробки розглядаються в тому числі як можливий відповідь на російську ракету «Орешник». Для Ізраїлю ця новина представляє особливий інтерес: ізраїльсько-американський комплекс Arrow 3, відомий в країні як «Хец-3», вже здатний перехоплювати балістичні цілі за межами атмосфери.
Однак українські випробування поки не означають появи готового аналога Arrow 3. Київ не розкриває технічних характеристик нових систем і не повідомляє про успішне знищення реальних балістичних цілей.
Що саме випробувала Україна
Федір Веніславський, який очолює підкомітет Верховної Ради з питань державної безпеки, оборони та оборонних інновацій, підтвердив The Guardian, що Україна продемонструвала запуски заатмосферних систем і вивчає можливість організації їх виробництва.
Особливість випробувань — використання висотних літаків для запуску засобів перехоплення. Такий спосіб теоретично дозволяє вибирати район старту і починати політ ракети з великої висоти.
Але поки невідомо, які саме літаки використовувалися, наскільки високо піднімалися перехоплювачі і які цілі брали участь у випробуваннях. Відсутні також відомості про вартість розробки і терміни можливого розгортання.
Веніславський назвав створення таких систем пріоритетним завданням, одночасно визнавши серйозну проблему з фінансуванням. Під час триваючої війни Україні доводиться розподіляти обмежені ресурси між потребами фронту і перспективними розробками.
Чому «Орешник» вимагає іншого рівня захисту
Російський «Орешник» відноситься до балістичних ракет середньої дальності. Під час польоту ракета може виходити за межі щільних шарів атмосфери, після чого її бойова частина розділяється на кілька блоків.
За даними української військової розвідки, при ударі по Дніпру 21 листопада 2024 року ракета подолала відстань від району Астраханської області приблизно за 15 хвилин. На заключному етапі її швидкість перевищувала 11 Махів — близько 13 600 км/год, або 3,7 кілометра в секунду.
Така швидкість залишає оборонній стороні вкрай мало часу. Після розділення бойових блоків завдання додатково ускладнюється: замість однієї цілі система повинна супроводжувати кілька.
Саме тому перехоплення на середній ділянці траєкторії, до розділення бойової частини, представляє особливий інтерес. Однак можливість такого перехоплення залежить від конкретної конструкції ракети, часу виявлення і характеристик протиракетної системи.
Ізраїльський досвід: що вміє Arrow 3
В Ізраїлі багаторівнева протиракетна оборона давно стала частиною повсякденної безпеки. Але знайомий більшості жителів «Залізний купол» призначений передусім для протидії ракетам малої дальності та іншим порівняно близьким загрозам. Для боротьби з далекобійними балістичними ракетами існує сімейство Arrow — «Хец».
Arrow 3 призначена саме для заатмосферного перехоплення. Комплекс розроблявся Ізраїлем спільно з США, а головним підрядником виступає Israel Aerospace Industries.
Система надійшла на озброєння в 2017 році. 9 листопада 2023 року Міністерство оборони Ізраїлю офіційно оголосило про її перше успішне бойове застосування: ізраїльські військові перехопили ціль, запущену в напрямку країни з району Червоного моря.
Для українських розробників цей досвід показує, що знищення балістичних цілей за межами атмосфери можливо не тільки на випробувальному полігоні.
Різниця в технічних підходах суттєва. Arrow 3 використовує наземні пускові установки, тоді як серед українських експериментів згадується повітряний старт. Порівнювати ефективність цих рішень без даних випробувань неможливо.
Немає і підтверджень передачі Україні технологій Arrow 3 або участі ізраїльських фахівців в описаній програмі.
Європа теж розробляє захист від таких ракет
Україна не єдина шукає рішення. У липні 2026 року компанії Airbus, Destinus, MBDA Deutschland, Safran і Thales оголосили про створення консорціуму Bliksem EXO.
Його завдання — розробити європейський перехоплювач балістичних ракет середньої та проміжної дальності, здатний знищувати цілі за межами атмосфери прямим кінетичним влучанням.
Перше випробування заатмосферного вражаючого апарату заплановано на 2027 рік. Поки це промисловий проект, а не діюча система оборони.
Україна створює і власну супутникову мережу
У матеріалі The Guardian йдеться не тільки про ракети. Україна намагається зменшити залежність від іноземних супутникових операторів, передусім Starlink, обмеження роботи якого створювали проблеми для військового зв’язку.
1 жовтня 2026 року українська HIMERA спільно з данською GomSpace запустила супутник OBRIA NANO в рамках місії SpaceX Transporter-18. 27 жовтня розробники підтвердили, що апарат працює на орбіті і проходить випробування.
У перспективі розглядається створення мережі приблизно з 245 супутників. Поки діючий експериментальний апарат не можна вважати повноцінною заміною Starlink.
The Guardian також повідомляє про український удар 15 серпня по ракетно-космічному центру «Прогрес» в Самарі, де виробляються компоненти ракет «Союз-2». За даними видання, пошкодження отримали два будівлі, включаючи корпус 106А. Ці потужності пов’язані з російськими можливостями запуску супутників, у тому числі для мережі «Рассвет», яку Москва розвиває як альтернативу Starlink.
Паралельно Росія застосовує радіоелектронні перешкоди, засоби впливу на супутникові сенсори і апарати спостереження. The Guardian наводить відомості про маневри російського супутника «Космос-2612» біля апарата фінської ICEYE, що надає Україні супутникові дані.
Для Києва незалежний зв’язок, розвідка і протиракетна оборона поступово стають частинами одного оборонного завдання.
Що це змінює для України та Ізраїлю
Ізраїль вже має бойовий досвід заатмосферного перехоплення. Україна поки знаходиться на експериментальній стадії, але намагається створити власні рішення для загроз, з якими існуючі засоби оборони справляються важко.
Для обох країн важливий один принцип: небезпечну балістичну ракету бажано виявити і знищити якомога раніше, перш ніж вона досягне захищеної території.
Три українських випробування ще не доводять, що «Орешник» можна буде надійно перехоплювати. Однак вони свідчать про спробу вийти за межі традиційної протиповітряної оборони. Наступне питання — чи вдасться підтвердити ураження цілі і налагодити виробництво системи, яку можна застосовувати в реальних бойових умовах.