Єврейська громада взяла участь у “Першому молитовному сніданку прифронтових територій України”: 400 голосів за Україну, мир і гідність

18 червня 2026 року в Дніпрі відбувся великий молитовний сніданок, який об’єднав близько 400 учасників з різних регіонів, конфесій та суспільних середовищ. За одним столом зібралися представники релігійних громад, влади, громадських організацій, медики, педагоги, молодь, волонтери, капелани та люди, які під час війни щодня працюють з болем, втратами та надією.

Ця подія стала більше, ніж офіційна зустріч. У Дніпрі, місті, яке давно живе поруч з фронтом і стало одним з важливих центрів допомоги прифронтовим територіям, говорили про молитву за Україну, її народ, мир і гідне майбутнє.

Українська преса називала цю подію Першим молитовним сніданком прифронтових територій України. Участь у ньому взяли представники десяти областей: Дніпропетровської, Харківської, Запорізької, Миколаївської, Луганської, Донецької, Сумської, Херсонської, Одеської та Чернігівської. Кожна з цих територій по-своєму знає, що таке війна: обстріли, евакуація, зруйновані будинки, лікарні, військові госпіталі, волонтерська робота та очікування людей, які повинні повернутися додому.

Дніпро як місце спільної молитви

Вибір Дніпра для такої події був не випадковим. Це місто стало одним з ключових тилових вузлів для фронту та прифронтових громад. Через нього проходять поранені, переселенці, волонтерська допомога, гуманітарні ініціативи та тисячі людських історій, які не вміщуються в сухі зведення.

За публікаціями учасників, молитовний сніданок проходив у Menora Grand Hall комплексу «Менора». Для Дніпра це місце має особливу вагу: комплекс «Менора» давно пов’язаний з життям єврейської громади міста і добре відомий далеко за межами Дніпропетровської області.

Але сенс зустрічі був ширший будь-якого майданчика. У центрі стояла спільна молитва за Україну, за її захисників, за людей, які живуть під загрозою російських ударів, за дітей, за повернення додому тих, хто був змушений виїхати, і за майбутнє країни після війни.

Прифронтові області говорили одним голосом

На молитовний сніданок приїхали представники регіонів, які сьогодні несуть на собі величезне навантаження. Дніпропетровщина приймала гостей. Харківщина, Запоріжжя, Миколаївщина, Донеччина, Луганщина, Сумщина, Херсонщина, Одещина і Чернігівщина привезли свій досвід життя поруч з війною.

Така зустріч важлива саме тому, що вона не зводилася до протоколу. Прифронтові території потребують не лише рішень влади, допомоги армії та відновлення інфраструктури. Їм потрібна спільна опора — людська, духовна, суспільна. У Дніпрі цю опору намагалися виразити через молитву і розмову між людьми, які зазвичай зайняті зовсім іншою реальністю: порятунком, лікуванням, захистом, допомогою і виживанням.

Єврейська громада Дніпра серед учасників зустрічі

Однією з важливих ліній події стала участь єврейської громади Дніпра. У повідомленні Федерації єврейських громад України окремо підкреслювалося, що єврейська громада міста традиційно бере участь в ініціативах, спрямованих на розвиток міжрелігійного діалогу, зміцнення суспільної єдності та підтримку України через духовні та моральні цінності.

Це важливий акцент для всієї статті. Єврейська громада тут виступає не як сторонній спостерігач, а як частина українського суспільного простору під час війни. Вона бере участь у загальному розмові про віру, відповідальність, підтримку людей і майбутнє країни.

До учасників звернувся рабин Дніпра і регіону Шмуель Камінецький. Він говорив про любов, повагу і єдність як основу сильного суспільства, а також підкреслив особливу роль України в сучасному світі.

«Колись Україна була однією з 195 країн світу, а сьогодні весь світ дивиться на Україну», — зазначив рабин Шмуель Камінецький.

Ця фраза прозвучала як точний опис нинішнього моменту. Україна сьогодні дійсно стала країною, за якою спостерігають не лише політики і дипломати, але й мільйони людей у різних частинах світу. Її боротьба стала перевіркою на стійкість, гідність і здатність суспільства не розпастися під тиском війни.

Завершив свій виступ він молитвою «Осе шалом» з побажанням миру Україні та Ізраїлю.

Саме тому НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency розглядає цю історію як частину хроніки єврейського життя України під час війни. У Дніпрі єврейська громада не залишилася осторонь від загального українського діалогу, а стала однією з тих сил, які підтримують взаємоповагу, суспільну єдність і моральну стійкість.

Хто був серед релігійних і суспільних учасників

У заході брали участь представники різних релігійних традицій і громад.

Глава Дніпровської єпархії Православної церкви України митрополит Симеон говорив про важливість єдності українців у спільній молитві за державу і її майбутнє.

В українських повідомленнях також звучала тема релігійної єдності українців перед обличчям російської агресії. Поруч з православними, католиками і протестантами у спільному молитовному просторі була єврейська громада Дніпра на чолі з рабином Шмуелем Камінецьким. Участь військових капеланів додала зустрічі особливого сенсу: для фронту і прифронтових територій духовна підтримка давно стала частиною щоденної реальності.

Серед учасників і спікерів також згадувалися начальник Дніпропетровської обласної військової адміністрації Олександр Ганжа, голова Дніпропетровської обласної ради Микола Лукашук, мер Дніпра Борис Філатов, голова Харківської обласної ради Тетяна Єгорова-Луценко, народний депутат України Олексій Красов і представник руху молитовних сніданків України Павло Унгурян.

До події приєдналися представники інших регіонів, зокрема начальник Луганської ОВА Олексій Харченко, голова Запорізької обласної ради Олена Жук, представники Миколаївської області Ігор Щербина і Андрій Шостак, а також заступник голови Донецької ОДА Олександр Шевченко. По відеозв’язку до учасників звернулися голова Верховної Ради України Руслан Стефанчук і Джулі С. Девіс, яка представляє США в Україні.

Молитва за Україну, людей і гідне майбутнє

Під час зустрічі говорили про віру, духовну відповідальність, любов до Батьківщини і необхідність зберігати моральні цінності навіть у найважчі періоди війни. Це не були відокремлені слова. Для прифронтових областей моральна стійкість часто означає здатність продовжувати працювати, допомагати, лікувати, навчати дітей, підтримувати військових і не дозволяти страху зруйнувати суспільство зсередини.

Джулі С. Девіс у своєму зверненні висловила підтримку Україні і підкреслила важливість спільної молитви за справедливий мир — такий мир, який вшанує захисників України і дасть майбутнє наступним поколінням.

Окремою сильною людською історією стало участь військового, Героя України Влада Стоцького. Він розповідав, що 68 діб перебував у російському оточенні і після пережитого прийшов до віри. У такій деталі весь сенс зустрічі стає зрозумілішим: молитва тут була не красивим ритуалом, а мовою людей, які знають ціну життя, порятунку і повернення.

Чому ця подія важлива для України

Молитовний сніданок у Дніпрі показав, що прифронтова Україна тримається не лише армією і державними інститутами. Вона тримається ще й громадами, волонтерами, священнослужителями, рабинами, капеланами, лікарями, педагогами, місцевими лідерами і людьми, які не дозволяють війні зруйнувати довіру між різними частинами суспільства.

Релігійні громади в такій ситуації стають не лише місцем молитви. Вони допомагають людям, підтримують сім’ї, працюють з переселенцями, говорять з військовими, збирають навколо себе тих, кому потрібна опора. Тому участь єврейської громади Дніпра в молитовному сніданку важлива не сама по собі, а як частина ширшої картини української стійкості.

У Дніпрі різні конфесії і різні регіони зібралися не для гучних декларацій. Вони зібралися, щоб молитися за Україну, за її народ, за мир і за гідне майбутнє. І це стало головним змістом події: коли країна проходить через війну, здатність людей різних традицій говорити один з одним мовою поваги стає однією з форм сили.