“Дитячий садок майбутнього України”: як ізраїльський досвід допоможе українським дітям зростати під час війни

В Україні на тлі повномасштабної війни розвивається нова модель дошкільної освіти — «Дитячий садок майбутнього України».

Це не просто черговий гуманітарний проєкт і не красива педагогічна презентація для конференції. Йдеться про спробу змінити сам підхід до раннього дитинства в країні, де мільйони дітей вже знають, що таке сирени, укриття, евакуація, втрата дому, розлука з рідними і життя в стані постійної невизначеності.

Модель була представлена у Львові в рамках Teachers of the Future 2026 (укр. – «Вчителі майбутнього») — одного з найбільших освітніх фестивалів України. Подія відбулася 18–19 червня 2026 року, зібрала понад 2500 педагогів, керівників шкіл, освітніх менеджерів і спікерів з різних країн, а її головною темою стало «Мистецтво формувати майбутнє».

Особливість проєкту в тому, що він створюється українськими педагогами спільно з ізраїльською організацією Early Starters International. Ізраїльський досвід тут важливий не як формальний знак міжнародної підтримки, а як практична школа роботи з дітьми, які ростуть в умовах тривоги, загрози і кризи.

Львів, Teachers of the Future і презентація нової моделі

Фестиваль Teachers of the Future 2026 у Львові став майданчиком, де говорили не тільки про шкільну реформу, цифрові інструменти або підготовку вчителів. У центрі уваги була ширша тема: як освіта може формувати майбутнє країни, яка живе під час війни.

Організаторами фестивалю виступили «Освіторія» і Holding emotions “!FEST”. Серед партнерів події згадувалися Львівська міська рада і Early Starters, що важливо для розуміння зв’язку між містом, українськими освітніми структурами і ізраїльською організацією.

Серед заявлених топ-спікерів фестивалю Teachers of the Future 2026 були:

Зоя Литвин — голова громадського союзу «Освіторія», засновниця Новопечерської школи.

Оксен Лісовий — міністр освіти і науки України.

Святослав Вакарчук — музикант, лідер групи «Океан Ельзи», громадський діяч.

Володимир Миколаєнко — екс-мер Херсона.

Світлана Тарабарова — співачка, композитор, автор пісень, музичний продюсер.

Надія Кузьмичова — заступник міністра освіти і науки України.

Гінтарас Степонавічюс — екс-міністр освіти і науки Литви, директор Cormack Consultancy Group.

Тетяна Вакуленко — директор Українського центру оцінювання якості освіти.

Лілія Гриневич — міністр освіти і науки України в 2016–2019 роках.

Катерина Гольцберг — дитячий і сімейний психолог.

Руслан Гурак — голова Державної служби якості освіти України.

Доктор Річард Гервер — автор книг, експерт з допитливості, змін і людиноцентричного лідерства.

Ран Коен Харунов — засновник і генеральний директор Early Starters International.

Юлія Хромченко — директор операцій у Східній Європі міжнародної організації Early Starters International.

Юссі Кайнулайнен — старший технічний радник Learning2gether2.

Аррі Покка — виконавчий директор Finnish Education Institute Ltd.

Наталія Кадя — експерт з нейролідерства, поведінкової економіки і організаційних трансформацій.

Арсен Макарчук — голова Державної служби статистики України.

Саме в цьому контексті була представлена модель «Дитячий садок майбутнього України».

Правильніше називати Teachers of the Future не конференцією, а саме освітнім фестивалем. Українські джерела використовують формулювання educational festival / освітній фестиваль, підкреслюючи масштаб події: понад 200 заходів, тисячі учасників і розмова про майбутнє української освіти не в теорії, а в умовах війни.

Для України це принципово. Коли країна захищається від російської агресії, питання дитячого садка може здатися другорядним лише на перший погляд. Насправді саме дошкільний вік визначає, як дитина буде довіряти світу, будувати стосунки, справлятися зі страхом, вчитися самостійності і сприймати себе не жертвою обставин, а людиною, у якої є вибір.

Чому Україні потрібен новий дитячий садок

До війни дитячий садок для багатьох сімей був звичною частиною життя: режим дня, вихователь, ігри, підготовка до школи, спілкування з однолітками. Після 2022 року ця система опинилася під ударом.

Частина дитячих садків була зруйнована або пошкоджена. Частина дітей переїхала в інші міста або країни. Багато сімей живуть між тривогами, відключеннями, втратою роботи, службою рідних на фронті і постійним очікуванням новин. Для маленької дитини така реальність не пояснюється політичними словами. Він просто відчуває нестабільність, страх дорослих, розрив звичного світу і відсутність нормальної рутини.

UNICEF зазначав, що з початку повномасштабного вторгнення кількість дітей, які відвідують дошкільні заклади в Україні, знизилася на 25% порівняно з 2021 роком. Станом на квітень 2025 року понад 157 тисяч дітей не могли відвідувати дитячі садки очно.

Саме тому питання дошкільної освіти в Україні стало частиною національного відновлення.

Йдеться не тільки про те, щоб відкрити двері дитячих садків після ремонту. Важливо зрозуміти, яким має бути дитячий садок для дитини, яка чула сирени, спускалася в укриття, бачила тривогу батьків, переїжджала з міста в місто або втратила відчуття безпеки.

Відповідь нової моделі — не посилити контроль і дисципліну, а дати дитині більше стійкості, самостійності, довіри до себе і досвіду безпечної взаємодії з іншими.

Що змінюється в самій моделі

«Дитячий садок майбутнього України» протиставляється старій пострадянській логіці дошкільного виховання.

У цій старій системі дорослий часто був головним джерелом порядку: вихователь говорить — діти роблять. Усі виконують однакове завдання. Усі повинні прийти до схожого результату. Хороша дитина — та, яка слухається, не заважає, не сперечається і не виходить за рамки.

Нова модель пропонує інший підхід.

Дитина стає не пасивним виконавцем, а активним учасником освітнього процесу. Вона може обирати матеріали, пропонувати ідеї, досліджувати теми, які їй цікаві, брати участь у спільних проєктах, ставити запитання і вчитися домовлятися з іншими дітьми.

Це не означає хаос або відсутність правил. Навпаки, така система вимагає від вихователя більше професіоналізму. Дорослий не зникає, але його роль змінюється: він не просто командує, а створює середовище, в якому дитина вчиться думати, обирати, пробувати, помилятися і повертатися до завдання знову.

Навіть побутові дії стають частиною виховання.

Діти вчаться самостійно одягатися, накладати собі їжу, брати участь в організації простору, допомагати один одному і приймати прості рішення з раннього віку. Для дорослого це може виглядати дрібницею. Для дитини це перший досвід відповідальності за себе і участі в загальному житті.

У статті Maariv перераховувалися ключові навички, на яких будується модель: допитливість, творчість, комунікація, співпраця, емпатія, координація, вміння справлятися зі змінами, здатність обирати і приймати рішення.

У спокійній країні такі навички часто називають навичками майбутнього.

В Україні під час війни вони стають навичками виживання, відновлення і дорослішання.

Ізраїльський зв’язок: хто такі Early Starters International

Ізраїльська організація Early Starters International працює в сфері раннього дитинства і дошкільної освіти. В відкритому описі організації йдеться, що вона використовує ізраїльський досвід у створенні освітніх програм для маленьких дітей, розвиває методики, які допомагають дітям вирішувати завдання, співпрацювати, творити, ставати самостійними і стійкими.

Участь брали:

Ран Коен Харунов
Засновник і генеральний директор Early Starters International

Юлія Хромченко
Директор операцій у Східній Європі в міжнародній організації Early Starters International

Це важливе уточнення: ізраїльський зв’язок тут не зводиться до разової консультації або гуманітарної фотографії для звіту.

Після початку повномасштабної війни Early Starters працювала з українськими дітьми і сім’ями, створювала безпечні простори, допомагала зберігати для дітей рутину, емоційну підтримку, творчу активність і доступ до ранньої освіти. Організація описує себе як освітню гуманітарну структуру, яка допомагає маленьким дітям у надзвичайних ситуаціях.

Для ізраїльського читача це особливо зрозуміло.

Ізраїль багато років живе в реальності, де діти знають, що таке тривоги, захищені простори, необхідність швидко переходити від страху до звичайного життя і назад. В українському випадку масштаб інший: величезна територія, зруйновані міста, мільйони переміщених людей, постійні російські атаки по цивільній інфраструктурі. Але педагогічне питання схоже: як зберегти дитині дитинство, якщо світ навколо перестав бути безпечним?

Тут і виникає сенс ізраїльсько-української співпраці.

Не Ізраїль “вчить Україну жити”, і не Україна просто копіює чужу модель. Українські педагоги, місцеві влади і ізраїльські фахівці разом шукають форму дитячого садка, яка підходить саме дітям, що ростуть в українській військовій реальності.

Львів, Дніпро і меморандум про майбутнє дитячих садків

Проєкт Future Kindergarten of Ukraine підтверджується і в матеріалах самої Early Starters International.

У публікації організації йдеться, що Early Starters International, Early Starters Ukraine і департамент освіти Львівської міської ради підписали меморандум про взаєморозуміння для просування Future Kindergarten of Ukraine. У повідомленні проєкт описується як крок до безпечної, людиноцентричної, творчої і стійкої дошкільної освіти навіть в умовах невизначеності.

У тій же зв’язці згадуються Львів і Дніпро. Це важливо: йдеться не тільки про одну пілотну площадку, а про модель, яка починає виходити за межі одного міста.

За даними Maariv, перший пілот «Дитячого садка майбутнього України» стартував у Львові в 2024 році і охопив 15 міських кластерів дитячих садків. Після цього проєкт почав розширюватися в Дніпро, де модель впроваджується ще в 17 кластерах дитячих садків.

Ці цифри важливо атрибутувати саме Maariv, тому що в відкритих матеріалах Міністерства освіти України, UNICEF і Early Starters публічно підтверджується сам проєкт, зв’язок зі Львовом і Дніпром, меморандум і участь ізраїльської організації, але точні дані про 15 і 17 кластерів поки видно саме в публікації ізраїльського ЗМІ.

Для статті це не слабкість, а нормальна редакційна точність.

Можна чесно писати: “за даними Maariv” — і далі давати цифри.

Велика реформа дошкільної освіти України

Історія «Дитячого садка майбутнього України» не висить у повітрі. Вона збігається з ширшою трансформацією дошкільної освіти в Україні.

У травні 2025 року UNICEF повідомив про нову стратегічну рамку розвитку early childhood education в Україні. Ця робота пов’язана з ініціативою First Steps Forward, в якій беруть участь Міністерство освіти і науки України, UNICEF, уряд Фінляндії, Світовий банк, Європейський союз, UNESCO та інші партнери.

У грудні 2025 року Міністерство освіти і науки України повідомило, що Світовий банк виділяє 30 млн доларів на розвиток дошкільної освіти в рамках First Steps Forward. Міністерство назвало цю ініціативу першою національною програмою, яка ставить раннє дитинство в центр комплексної трансформації сектора.

Ці кошти повинні підтримати не тільки ремонт будівель. Йдеться про переоснащення і відкриття сотень локацій дошкільної освіти, створення безпечних просторів, обладнання укриттів, підготовку вихователів і підтримку громад.

У березні 2026 року Міністерство освіти України також повідомило, що Європейська комісія виділяє понад 25 млн євро на створення безпечних, доступних і сучасних просторів в установах дошкільної освіти. Ці кошти повинні йти на безпеку, модернізацію, укриття подвійного призначення, ремонт дитячих садків, безбар’єрність і нові простори для навчання, гри і розвитку.

Тобто Україна намагається вирішувати одразу дві задачі.

Перша — фізична безпека: будівлі, укриття, доступність, відновлення інфраструктури.

Друга — зміст освіти: що саме відбувається з дитиною всередині дитячого садка, як з нею говорять, чому вона вчиться, як вона переживає стрес, як формується її здатність довіряти собі і іншим.

«Дитячий садок майбутнього України» стосується саме другої задачі, але без першої вона неможлива. Не можна говорити про свободу вибору і творчість, якщо у дитини немає безпечного простору. Але і одних стін недостатньо, якщо всередині зберігається стара система страху, наказу і пасивного підпорядкування.

Що говорить Early Starters: діти війни стануть дорослими через двадцять років

Один з найважливіших сенсів проєкту сформулювала Юлія Хромченко, віце-президент з знань і інновацій в Early Starters International.

За її словами, коли діти ростуть всередині війни, питання не тільки в тому, як захистити їх сьогодні. Питання ще й в тому, якими дорослими вони стануть через двадцять років.

Ця думка найточніше пояснює, чому дошкільну освіту під час війни не можна вважати другорядною темою.

Якщо дитина росте тільки в режимі заборон, страху і мовчазного підпорядкування, війна продовжує працювати всередині неї навіть тоді, коли конкретна тривога вже закінчилася. Якщо ж дитина отримує досвід вибору, емпатії, співпраці, гри, дослідження і безпечної самостійності, у неї з’являється внутрішня опора.

Це не скасовує травму.

Але це допомагає дитині не перетворитися тільки в продукт травми.

Саме тому в моделі так багато уваги приділяється не тільки знанням, але й навичкам: допитливості, творчості, комунікації, емпатії, вмінню приймати рішення і справлятися зі змінами.

Для покоління українських дітей це не “м’які навички” з презентацій. Це фундамент майбутнього життя.

Чому це важливо для Ізраїлю

Для ізраїльської аудиторії ця історія важлива одразу з кількох причин.

По-перше, вона показує іншу сторону зв’язку між Ізраїлем і Україною. Зазвичай у центрі уваги опиняються дипломатія, зброя, безпека, санкції, біженці, позиція уряду або міжнародні голосування. Все це важливо, але є і глибший рівень — робота з дітьми, педагогами, сім’ями і майбутнім поколінням.

По-друге, Ізраїль сам добре розуміє, що війна б’є не тільки по будівлях і інфраструктурі. Вона б’є по дитячому відчуттю безпеки. По здатності спокійно засинати. По довірі до світу. По впевненості, що завтра буде схоже на сьогодні.

Саме тому ізраїльський досвід в ранньому дитинстві, безпечних просторах і педагогіці кризи може бути корисний Україні.

По-третє, це історія про м’яку силу, яку часто недооцінюють. Допомога дітям не виглядає так голосно, як військові новини або дипломатичні скандали. Але саме в дитячих садках формується покоління, яке через двадцять років буде будувати Україну, виховувати своїх дітей, приймати рішення, працювати в громадах, школах, університетах, бізнесі і державі.

Для НАновости — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency ця тема важлива ще й тому, що вона показує: ізраїльсько-український зв’язок існує не тільки на рівні політичних заяв. Вона є там, де фахівці з двох країн разом думають про те, як допомогти дітям не втратити майбутнє всередині війни.

Від радянської спадщини до європейської логіки освіти

Українська реформа дошкільної освіти має ще один важливий сенс — розрив з радянською спадщиною.

Радянська модель часто сприймала дитину як об’єкт виховання: його потрібно побудувати, привчити, підготувати, вбудувати в систему. Індивідуальність, вибір, емоційний стан і право дитини на власний темп зазвичай були вторинними.

Сучасна європейська логіка ранньої освіти будується інакше.

Дитина розглядається як активний учасник процесу. Середовище повинно допомагати йому розвиватися, а не тільки підкорятися. Вихователь повинен бачити не “групу дітей”, а різних дітей з різними потребами, темпами, страхами, інтересами і способами виражати себе.

Для України це особливо важливо, тому що війна з росією — це не тільки війна за територію. Це війна за право вийти з імперської і пострадянської логіки, де людина існує для системи.

У дитячому садку це звучить дуже просто: дитина має право обирати, пробувати, запитувати, помилятися, домовлятися і відчувати себе учасником життя, а не маленьким виконавцем чужих команд.

Не тільки укриття, але й сенс

Українському дитячому садку сьогодні потрібно укриття.

Але одного укриття мало.

Дитині потрібно місце, де вона може знову грати. Де дорослий не тільки вимагає дисципліни, але й допомагає назвати емоції. Де можна будувати, малювати, сперечатися, вибирати матеріали, придумувати проекти, вчитися чекати, ділитися, просити допомоги і допомагати іншим.

Якщо війна руйнує нормальність, дитячий садок повинен допомагати цю нормальність відновлювати.

Не штучно, не через лозунги, а через повторювані щоденні дії: сніданок, гра, розмова, спільне завдання, прогулянка, читання, вибір, порядок, повернення до спокою після тривоги.

Саме в цьому сильна сторона проекту «Дитячий садок майбутнього України». Він не обіцяє дітям мир, якого дорослі поки не можуть забезпечити. Але він намагається дати їм навички, з якими вони зможуть жити, рости і не втратити зв’язок з майбутнім.

Висновок

Росія намагається залишити українських дітей без нормального дитинства: без дому, без стабільності, без безпеки, без звичної середовища і без впевненості в завтрашньому дні.

Україна відповідає не тільки армією, дипломатією і відновленням інфраструктури.

Вона відповідає ще й створенням нових інститутів — в тому числі там, де майбутнє починається раніше за все: в дитячому садку.

«Дитячий садок майбутнього України» — це не просто педагогічна методика. Це спроба повернути дитині право вибирати, досліджувати, дружити, помилятися, пробувати знову і вірити, що вона може впливати на світ навколо себе.

Ізраїльська участь у цій історії показує, що досвід країни, яка живе поруч з постійною загрозою, може бути корисним Україні не тільки в сфері безпеки, але й в сфері раннього дитинства.

Для країни, яка воює за своє майбутнє, це не дрібниця.

Це і є майбутнє — тільки в найменшому віці.