Іран відновлює ракетний арсенал швидше, ніж очікувалося: чому Ізраїль переглядає результат війни

13 серпня 2026 The Jerusalem Post повідомив про зміну, яка для Ізраїлю важливіша за чергову оцінку кількості ракет, що залишилися в Ірану. За даними видання, швидкість відновлення іранських військових можливостей здивувала і ЦАХАЛ, і «Моссад». Ще недавно всередині ізраїльської системи безпеки виходили з того, що завдана шкода відкинула ключові частини іранського ВПК на роки. Тепер цей термін доводиться перераховувати.

Тут є суттєва різниця між двома питаннями. Перше — скільки заводів, пускових, складів і входів у підземні комплекси було уражено. Друге — через який час після цих ударів Іран знову здатний виробляти, діставати з сховищ і запускати зброю по Ізраїлю. Саме другий показник зараз починає виглядати гірше за початкові прогнози.

The Jerusalem Post спирається на ізраїльських оборонних чиновників і окремо виділяє балістичну складову. Мова не йде про підтвердження того, що Іран вже повністю повернувся до довоєнного стану. Новина в іншому: відновлення почалося настільки швидко і виявилося настільки широким, що сама попередня оцінка багаторічної шкоди більше не виглядає надійною.

Лев Варшавський регулярно розглядає для НАновини ізраїльську безпеку через ширшу регіональну зв’язку — Іран, Росію, США та наслідки війни в Україні. Він не займається технічною експертизою ракетних двигунів або супутниковою дешифровкою, тому тут важлива інша робота: зіставити, що Ізраїль вважав знищеним після кожного раунду ударів, з тим, що The Jerusalem Post, Reuters, AP, CNN і Financial Times виявляли через кілька місяців.

З цього зіставлення виходить незручна для Ізраїлю картина. Помилка може знаходитися не в підрахунку уражених цілей як такому, а в тому, що ступінь руйнування занадто швидко переводили в роки втрачених для Ірану можливостей. І якщо саме цей зв’язок виявився слабким, результат війни доводиться вимірювати не відсотками знищеної інфраструктури, а часом, який Ізраїль реально купив.

Ізраїль вважав знищені цілі. Тепер доводиться рахувати місяці

The Jerusalem Post наводить показову послідовність. Після ізраїльської операції жовтня 2024 року було уражено близько 20 критично важливих об’єктів, пов’язаних з ракетами і військовою промисловістю. Тоді в Ізраїлі вважали, що випуск нових балістичних ракет затримано як мінімум приблизно на рік.

Але вже на початку 2025 року, за даними видання, виробництво повернулося до високих темпів значно раніше. Ізраїль відповів наступним раундом: у червні 2025-го масштаб збільшили приблизно до 100 ракетних і військово-промислових цілей. Логіка була зрозуміла — якщо двадцяти ключових ударів виявилося недостатньо, потрібно зруйнувати значно більше елементів виробничого ланцюга.

Після цього оцінка знову була оптимістичною: тепер мова йшла вже про затримку на кілька років. Однак The Jerusalem Post наводить іншу динаміку запасів. Близько 1 300 ракет, якими Іран, за оцінками, розпоряджався в червні 2025 року, до лютого 2026-го перетворилися приблизно в 2 500.

Це не бухгалтерський звіт і не точний перерахунок вмісту кожного підземного складу. Розвідувальні оцінки ракетних арсеналів завжди мають діапазон невизначеності. Але для Ізраїлю тут важлива послідовність: два рази удари повинні були надовго обмежити випуск зброї, і два рази здатність Ірану відновлювати загрозу поверталася раніше.

НАновини — Новини Ізраїлю вже розбирали ціну затяжної ракетної війни для американських і ізраїльських запасів ППО. Нові дані додають до того розрахунку відсутню величину: недостатньо знати, скільки перехоплювачів витрачено сьогодні, якщо противник здатний швидше очікуваного замінити знищені засоби нападу.

Від 100 цілей до тисяч: масштаб виріс, питання залишилося тим самим

У кампанії 2026 року США та Ізраїль пішли значно далі попередніх операцій. The Jerusalem Post пише більш ніж про 2 600 уражених об’єктів, пов’язаних з ракетною та оборонною інфраструктурою. Це вже була спроба вдарити не тільки по готовій зброї, але й по самій системі, яка дозволяє Ірану цю зброю відтворювати.

Американські оцінки після ударів теж виглядали вражаюче. Associated Press наводило заяву голови Об’єднаного комітету начальників штабів США генерала Дена Кейна про те, що атакам піддалося близько 90% іранських підприємств з виробництва озброєнь. Але тут одне слово змінює весь сенс: атаковано — не те ж саме, що необоротно знищено.

Для авіапланування підприємство може вважатися ураженою ціллю після руйнування корпусу, енергетики, під’їзної інфраструктури або обладнання. Для оцінки майбутньої загрози потрібна інша відповідь: що з цього неможливо замінити, скільки часу займає ремонт і які критичні компоненти Іран заздалегідь розподілив по інших майданчиках.

Саме тут попередня логіка починає давати збій. Зростання кількості цілей з приблизно 20 до 100, а потім до тисяч не забезпечило пропорційного зростання періоду, протягом якого Ізраїль може не думати про повернення загрози. Військова ефективність ударів і довготривалість їх результату виявилися двома різними величинами.

Під землею вціліло більше, ніж показувала карта ударів

Один технічний епізод добре пояснює, чому. Після війни фіксувалася важка будівельна техніка біля входів у іранські підземні комплекси. Там, де удар обрушив портал або перекрив дорогу до тунелю, Іран міг не будувати ракетну базу заново — достатньо було розчистити доступ до того, що збереглося всередині.

The Jerusalem Post описує відновлення доступу до частини подібних об’єктів і одночасно підкреслює: цим справа не обмежується. Ізраїль бачить ознаки відновлення виробництва нової зброї. Тобто частина швидко повернутої загрози може походити з старих захищених запасів, а інша — вже з відновлених виробничих ланцюгів.

Reuters ще 27 березня показав, наскільки великою була невизначеність. За даними п’яти джерел агентства, США тоді могли впевнено підтвердити знищення лише приблизно третини величезного іранського ракетного арсеналу. Доля значної частини інших ракет залишалася менш визначеною: знищені, пошкоджені, заблоковані під землею або взагалі не уражені.

Financial Times окремо досліджувала живучість іранських «ракетних міст». Висновок важливий не тому, що підземний об’єкт невразливий — це не так, — а тому, що зруйнований вхід ще нічого не говорить про стан кілометрів тунелів, запасів і обладнання глибше всередині.

Ось де змінюється сама одиниця вимірювання результату. Супутник показує вирву і зруйнований портал у конкретний день. Ізраїлю ж необхідно знати, що буде знаходитися на цьому місці через три місяці.

Американська розвідка помітила той же розрив раніше

Ізраїльська публікація 13 серпня не виникла з інформаційного вакууму. Ще 21 травня CNN з посиланням на американські розвідувальні дані повідомив, що Іран відновлює частину військових можливостей значно швидше початкових прогнозів. Зокрема, йшлося про відновлення виробництва безпілотників, ремонт ракетної інфраструктури і повернення доступу до пошкоджених об’єктів.

Один з американських прогнозів допускав відновлення ударного потенціалу БПЛА приблизно за шість місяців. Це не можна механічно переносити на балістичні ракети: виробничі цикли, матеріали, двигуни і комплектуючі різняться. Але розбіжність між очікуваним і фактичним часом відновлення американці побачили ще навесні.

Зараз той же розрив з’являється вже в ізраїльській оцінці балістичної загрози. The Jerusalem Post розглядає сценарій, при якому Іран знову зможе виробляти близько 100–300 балістичних ракет на місяць і при таких темпах відновити колишній масштаб арсеналу в 2027 році.

Тут особливо важливо не перетворювати розрахунок у факт. 100–300 ракет щомісяця — не підтверджена сьогоднішня продуктивність Ірану, а сценарна величина, яку видання використовує для оцінки можливої траєкторії. Стверджувати зараз, що саме стільки ракет вже виходить з заводів кожен місяць, підстав немає.

Для НАновини — Новини Ізраїлю це принципова межа. Факт полягає в тому, що відновлення виявилося швидше прогнозу; розвідувальна оцінка описує ймовірний масштаб збережених можливостей; а розрахунок на 2027–2028 роки залишається сценарієм. Змішування цих трьох рівнів зробило б загрозу гучнішою, але матеріал — слабшим.

Росія і Китай прискорюють процес, але не пояснюють його повністю

Зовнішня допомога додає до проблеми ще один шар. CNN з посиланням на американські розвідувальні дані пов’язував прискорене відновлення в тому числі з російськими технологіями подвійного призначення, досвідом у галузі БПЛА і китайськими компонентами. Пекін такі звинувачення заперечував.

Financial Times повідомляла і про більш конкретний російський напрямок — угоду приблизно на €500 млн про постачання Ірану 500 пускових пристроїв комплексу «Верба» і 2 500 ракет. Таке озброєння саме по собі не створює нову багаторівневу ППО країни, але закриває ще одну задачу Тегерана: відновлення повинно зробити наступний ізраїльський удар не тільки необхідним пізніше, але й більш складним.

При цьому було б помилкою звалити швидкість відновлення виключно на Москву або Пекін. Дані The Jerusalem Post якраз показують самостійну здатність Ірану зберігати запаси під землею, розчищати пошкоджені об’єкти, перерозподіляти виробництво і концентрувати ресурси на кількох пріоритетних системах.

Російська роль важлива в іншому. У матеріалі «Іран і Росія: як війна в Україні стала полігоном майбутньої війни проти Ізраїлю і США» НАновини вже показували, як досвід тривалої війни проти української ППО перетворюється в практичний ресурс для інших партнерів Москви. Іран сьогодні відновлює не довоєнну систему в незмінному вигляді: одночасно йде накопичення досвіду застосування, захисту, навігації і організації серійних атак.

Тому російський фактор для Ізраїлю — не окрема дипломатична тема поруч з Іраном. Він впливає на те, якими виявляться ціна і складність наступного раунду, якщо такий раунд знадобиться.

Наступний розрахунок Ізраїлю буде не про відсотки руйнування

Є ще одна причина, чому час відновлення стає важливішим за красиві відсотки знищених цілей. Поки Іран поповнює засоби нападу, Ізраїль і США змушені відновлювати відразу кілька дорогих категорій озброєнь — ударні системи, Patriot, THAAD та інші перехоплювачі.

Reuters 4 серпня повідомив, що за місяці війни США витратили практично весь доступний запас деяких далекобійних високоточних ракет ATACMS і PrSM. За даними джерел агентства, з лютого по липень могло бути використано близько 65% американського запасу перехоплювачів Patriot, а запас THAAD скоротився як мінімум приблизно на 38%.

Вашингтон вже підписує багатомільярдні угоди для прискорення випуску компонентів і нових перехоплювачів. Але заводський цикл не можна прискорити наказом до кількох тижнів. Тому дві сторони зараз беруть участь не просто в гонці озброєнь, а в гонці швидкостей відновлення.

Саме тут публікація The Jerusalem Post змінює значення попередніх результатів війни. Величезна шкода іранській інфраструктурі реальна; з цього не випливає, що кампанія була марною або що знищені можливості миттєво з’явилися знову. Під сумнів потрапило інше твердження — що після такого масштабу ударів Ізраїль отримав кілька років, протягом яких балістична проблема буде в основному знята з порядку денного.

У попередньому розборі можливого продовження війни Ізраїлю з Іраном одним з ключових невідомих було те, наскільки довгою виявиться отримана військова пауза. Тепер з’являється перша предметна відповідь: за рядом напрямків вона коротша, ніж передбачалося.

Для наступної ізраїльської оцінки тому недостатньо назвати число зруйнованих заводів або відсоток уражених пускових. Потрібні інші показники: скільки виробничих ліній реально повернулося в роботу, скільки підземних об’єктів знову доступні, як швидко зростає число пускових і наскільки іранський випуск співвідноситься з виробництвом ізраїльських і американських засобів перехоплення.

Саме ці дані покажуть, що Ізраїль фактично отримав після кампанії 2026 року — довгострокову зміну військового балансу або обмежений період, протягом якого Іран відновлює здатність почати наступний раунд.