У неділю 19 жовтня 2026 року Дональд Трамп звернувся до ізраїльтян і пообіцяв «незабаром завершити справу» з Іраном, якщо Тегеран не змінить свою поведінку. Одночасно він закликав переобрати Біньяміна Нетаньягу, назвавши його головним партнером США у протистоянні Ісламській Республіці. А на понеділок, 19 жовтня, призначені переговори російського міністра Сергія Лаврова в Тегерані. Він їде до керівництва держави, яку Росія офіційно вважає стратегічним партнером.
Автор: Вікторія Кацман
Що з цього випливає для Ізраїлю? Не те, що Москва завтра вступить у війну на боці Ірану. Питання неприємніше: чому Росію продовжують представляти дружньою Ізраїлю країною, коли її державна політика все тісніше пов’язана з одним із головних противників Ізраїлю?
Трамп робить ставку на Нетаньягу
У зверненні від 18 жовтня Трамп написав, що іранські військові та фінансові можливості вже серйозно підірвані. За його словами, якщо Тегеран швидко не змінить курс, США «завершать справу». Але він пов’язав цю загрозу з ізраїльськими виборами 27 жовтня. Якщо переможе не Нетаньягу, стверджує Трамп, Америці доведеться самій виконувати роботу проти Ірану, чого він не хоче.
Це політичний тиск на ізраїльських виборців і недвозначний сигнал Нетаньягу: Вашингтон чекає від нього продовження спільної лінії. Однак наказу Ізраїлю завдати удару Трамп не віддавав. Більше того, Axios повідомляє, що можливість нової операції обговорювалася, але рішення відкладено.
Таким чином, Трамп пропонує ізраїльтянам враховувати американську стратегію проти Ірану при виборі власного керівництва. Однак останнє слово залишається за виборцями Ізраїлю: 27 жовтня вони визначать склад Кнесету, а уряд буде сформовано через парламентську коаліцію.
Москва вже визначилася з партнером
Візит Лаврова був анонсований 16 жовтня, тобто ще до публікації Трампа. Тому видавати поїздку за відповідь Кремля на американське звернення не можна. Але суть переговорів від цього не змінюється: Москва збирається обговорювати з іранським міністром Аббасом Арагчі регіональну ситуацію і виконання двосторонніх домовленостей.
17 січня 2025 року Росія та Іран підписали договір про стратегічне партнерство. Його положення охоплюють військове співробітництво, спільні навчання та взаємодію спецслужб. При цьому договір не містить зобов’язання автоматично вступати у війну за партнера. Для оцінки відносин це принципова різниця: Росія не є союзником Ірану за зразком угоди про взаємну оборону, але й стороннім спостерігачем її назвати неможливо.
25 вересня після зустрічі Лаврова і Арагчі російське МЗС поклало відповідальність за кризу навколо Ірану на «незаконні дії» США та Ізраїлю. Це вже не здогадки про симпатії Москви, а її власна публічна позиція.
НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency
Український досвід, який варто почути в Ізраїлі
В Україні ціну російсько-іранської співпраці знають за ударами безпілотників. Shahed — іранська розробка; російські «Герані» використовують ту ж технологічну основу. Ці апарати несуть бойову частину і застосовуються для атак на міста та інфраструктуру.
Для ізраїльської аудиторії важливо, що йдеться не про далеку дипломатію: технології, якими Тегеран допомагав Москві вести війну проти України, відносяться до того ж класу загроз, від яких Ізраїль захищає своє небо.
6 жовтня Зеленський приймав у Києві ізраїльського міністра Зеєва Елькіна, уродженця Харкова. Говорили в тому числі про іранські безпілотники та спільні загрози. Раніше посол України в Ізраїлі закликав об’єднувати зусилля. Цілком предметна тема для такого діалогу — захист цивільних об’єктів від масових дронових атак; про готовий спільний проект поки не оголошено.
Додаткову гостроту надає заява Трампа від 13 жовтня. Він сказав, що не вірить у суттєву допомогу Росії Ірану. Тим часом Reuters з посиланням на джерела, знайомі з американськими розвідувальними оцінками повідомляло про надання Ірану супутникових зображень і компонентів озброєнь.
Це дані журналістів про оцінки розвідки, а не публічно представлені докази кожної конкретної поставки. Але ігнорувати їх при розмові про безпеку Ізраїлю було б дивно.
Якщо Москва друг, навіщо їй співпраця з противником Ізраїлю?
Росія зберігає дипломатичні відносини з Ізраїлем. Спілкуватися з Москвою можна і іноді необхідно. Але дипломатичний канал не перетворює країну на друга, коли вона зміцнює оборонні зв’язки з твоїм противником і звинувачує тебе у розв’язанні регіональної кризи.
Тому відповідь на питання «хто Росія для Ізраїлю?» не зводиться до ярлика «ворог». Росія — стратегічний партнер Ірану, чиї інтереси в цьому конфлікті розходяться з ізраїльськими.
У майбутніх переговорах Лаврова важливо стежити не за словами про мир, а за тим, чи з’являться нові домовленості про озброєння, технології та розвідувальний обмін.
Для Ізраїлю корисніше визнати це розходження зараз, ніж одного разу виявити його в новій загрозі власним містам.