Міст, який пережив війну: українські іммігранти та технологічний сектор Ізраїлю

Від редакції НАновини: Зв’язки між Ізраїлем та Україною будуються не лише через дипломатію, допомогу чи співпрацю у сфері безпеки. З 2022 року тисячі людей переносили між двома країнами професійний досвід, ділові зв’язки та технологічні знання. У цій авторській колонці для НАновини Марк Гінзберг розглядає, як українські іммігранти стали частиною технологічної екосистеми Ізраїлю — і чи зможе цей людський міст пережити війни, які його створили.

Автор: Марк Гінзберг
Марк Гінзберг — ізраїльський фахівець із цифрового маркетингу та оглядач технологій і штучного інтелекту, який понад два десятиліття безпосередньо спостерігає за інноваційною економікою країни. Родом із Південної Флориди, нині живе в Ефраті. Він аналізує розвиток технологічної екосистеми Ізраїлю та ширший вплив штучного інтелекту на бізнес, державну політику й суспільство.

Дві війни, один зал прильоту

Коли Росія вторглася в Україну в лютому 2022 року, Ізраїль прийняв десятки тисяч українських іммігрантів поряд із ще більшою хвилею з Росії. Того року імміграція досягла максимуму за 23 роки: до країни прибули понад 70 000 нових репатріантів, серед яких було багато інженерів, розробників і засновників компаній, які фактично спакували свої кар’єри у валізи. Спільнота ізраїльтян з українським корінням, про яку НАновини пише вже багато років, раптово поповнилася тисячами технологічних фахівців, здатних створювати компанії двома мовами й працювати у двох ділових культурах без перекладача. Вони приїхали в той момент, коли ізраїльський технологічний сектор сам входив у період скорочення, а згодом — війни.

Це зіткнення обставин створило те, чого не планувала жодна з країн, — працюючий міст між двома економіками, що перебувають під вогнем.

Цей міст реальний, і рух ним відбувається в обидва боки.

Інженери, які розуміють обидва поля бою

Останнє десятиліття технологічний сектор Ізраїлю продавав світові засоби захисту, створені у відповідь на власні загрози країни, а останні два роки показали, наскільки добре цей досвід переноситься в інші умови.

Українські інженери, які почали працювати в ізраїльських компаніях, принесли із собою розуміння реалій війни дронів і радіоелектронної боротьби, які щодня проходять випробування на українському фронті. Ізраїльські компанії, обмежені регулюванням у можливості напряму продавати оборонну продукцію Києву, тим не менш вибудували канали взаємодії з українським defense-tech середовищем, а Jerusalem Post повідомляла, що Єрусалим тепер зміщує акцент із гуманітарної допомоги в бік перспективної співпраці у сфері оборонних технологій між двома країнами. Міністр закордонних справ Андрій Сибіга підтвердив у липні 2025 року, що Київ і Єрусалим мають намір запустити спільні проєкти у сфері безпеки та технологій. Найкраще для роботи над такими проєктами підходять іммігранти, які одночасно розуміють обидва контексти.

Сектор оборонних технологій, який став щитом для інших, стає сильнішим, коли приймає інженерів, які роками думали про загрози на іншому боці континенту. Нічого цього не було в планах, коли ці родини сідали на літаки у Варшаві та Бухаресті. Але саме так усе й сталося.

Що тепер несе цей міст

Рух ним не обмежується оборонною сферою. Українсько-ізраїльські команди працюють у кібербезпеці, аграрних технологіях і медичних системах — сферах, де ізраїльські компанії вже здобули світову репутацію, а українські випускники STEM-напрямів традиційно сильні. Інновації, що виходять з Ізраїлю, перетворилися на одну з головних стратегічних експортних сфер країни, а інженери діаспори, які тепер перебувають усередині цієї системи, дають українському підходу до розробки продуктів місце за столом. Американські компанії це помітили.

Американські фахівці з оборонного планування відкрито говорять про необхідність інтеграції з інноваціями союзників, і до числа союзників, які створюють технології, перевірені в реальних бойових умовах, тепер входять і Ізраїль, і Україна.

Обидві війни завершуються з різною швидкістю, і тепер цей міст проходить своє справжнє випробування. Деякі іммігранти повернуться, щоб відбудовувати українську промисловість, і Ізраїлю варто побажати їм успіху, оскільки найсильніший варіант таких відносин — це два здорові технологічні сектори зі щільними особистими зв’язками між ними. Інші залишаться, створюватимуть компанії в Герцлії та Хайфі й підтримуватимуть цей коридор зсередини.

Але особливо варто стежити за третім сценарієм — засновником компанії, який їздить між Києвом і Тель-Авівом та працює з інвесторами в обох країнах. Через десять років походження одних із найважливіших технологічних відносин у регіоні, можливо, пов’язуватимуть не з якимось договором. Їхня історія починатиметься в залі прильоту 2022 року — з тисяч інженерів, які вийшли з нього одночасно назустріч двом майбутнім.

Від редакції НАновини: Аргумент Гінзберга вказує на відносини, які все ще перебувають у процесі формування. Технологічний зв’язок між Ізраїлем та Україною поки що не є єдиною організованою системою, а його довгостроковий масштаб залишається невизначеним. Але люди, які переміщувалися між двома країнами після 2022 року, вже створили професійні мережі, яких до війни в такому вигляді не існувало.

Для НАновини саме за цим варто спостерігати далі: чи перетворяться ці особисті й професійні зв’язки на сталі компанії, спільні проєкти, інвестиційні канали та дослідницькі партнерства. Якщо це станеться, одним із найтриваліших наслідків міграційної хвилі 2022 року може стати те, чого спочатку не проєктував жоден з урядів, — працюючий технологічний міст між Ізраїлем та Україною.