- 24 Березня, 2026
- 5:56 pm
- В світі
Історія з викликом посла Ізраїлю в Москві виявилася куди серйознішою, ніж звичайна дипломатична перепалка. Перевірка за ізраїльськими джерелами на івриті та за міжнародними повідомленнями показує: 20 березня 2026 року посол Ізраїлю в Росії Одед Йосеф дійсно був викликаний до МЗС РФ після удару в південному Лівані, в результаті якого постраждали кореспондент RT Стів Суїні та оператор Алі Ріда. Російська сторона вимагала розслідування, а в ізраїльській відповіді прозвучало вже не тільки заперечення навмисної атаки на журналістів, але й пряма критика Москви за підтримку Ірану та мовчання щодо обстрілів ізраїльських міст.
За даними Ynet, російська сторона навіть запросила журналістів зняти вхід ізраїльського посла в будівлю МЗС — явний жест публічного тиску, а не просто рутинна протокольна бесіда. Для Москви це була демонстрація позиції. Для Єрусалима — привід відповісти не ввічливою формулою, а політичним докором по суті.
Що сталося насправді у переходу Касмія
Ключовий факт, який підтверджують і ізраїльські, і міжнародні публікації: інцидент стався в районі переходу Касмія на річці Літані, де в ці дні ЦАХАЛ вів активні дії проти інфраструктури та маршрутів перекидання сил «Хізбалли». Reuters ще 18 березня повідомляв, що Ізраїль почав завдавати удари по мостах через Літані, пояснюючи це спробою зірвати переміщення бойовиків і зброї з глибини Лівану на південь. Одночасно ізраїльська армія повторювала попередження жителям про вихід з небезпечних зон.
Саме на цьому тлі ізраїльський посол Одед Йосеф, за версією МЗС Ізраїлю, заявив заступнику міністра закордонних справ Росії Георгію Борисенку, що про діяльність ЦАХАЛ в районі інциденту було заздалегідь попереджено. Та ж ізраїльська позиція, процитована в івритських та англомовних публікаціях, зводиться до одного: спроби представити удар як навмисну атаку по журналістах в Єрусалимі вважають абсурдними і відірваними від реальності.
Російська сторона, навпаки, майже відразу обрала максимально жорстку трактовку. Офіційний коментар Марії Захарової зводився до того, що обставини нібито вказують на «навмисний і цілеспрямований» удар. Москва вимагала реакції міжнародних структур і подальшого розслідування, а потім офіційно донесла цей протест до ізраїльського посла.
Чому ізраїльська відповідь виявилася такою різкою
На цьому історія не закінчилася. Ізраїль не обмежився спростуванням звинувачень по лінії «удар не був спрямований проти преси». У заяві, яку цитують Ynet і The Jerusalem Post, Йосеф прямо розкритикував односторонню лінію Москви під час нинішньої військової ескалації, підкреслив російську підтримку Ірану і вказав на відсутність осуду з боку Росії у відповідь на цілеспрямовані удари іранського режиму і «Хізбалли» по районах проживання цивільного населення Ізраїлю.
Це важливий момент. Формально суперечка почалася через один конкретний епізод у Лівані. Але по суті вона дуже швидко перейшла в іншу площину: як Росія поводиться у війні, де Ізраїль бачить перед собою не тільки «Хізбаллу», але й іранську військову мережу в регіоні. Reuters 12 і 19 березня фіксував, що Москва публічно вимагала від Ізраїлю і США припинити удари по Ірану і перейти до переговорів. В ізраїльському сприйнятті така лінія виглядає не як нейтралітет, а як дипломатичний перекіс на користь Тегерана. Це вже не формула МЗС для прес-релізу, а політичний діагноз.
Для читача НАновини — Новини Ізраїлю | Nikk.Agency тут важливий саме цей зсув. Москва намагається подати історію як питання захисту журналістів і міжнародного права, тоді як Єрусалим відповідає: не можна виривати один інцидент з загального контексту, якщо Росія одночасно закриває очі на ракетні та безпілотні атаки по ізраїльських цивільних районах і фактично веде політичну гру на стороні іранського блоку.
Чому суперечка про журналістів швидко перетворилася на суперечку про війну
Причина зрозуміла. Війна в Лівані зараз йде не у вакуумі. Reuters повідомляв, що «Хізбалла», підтримувана Іраном, нарощувала вогонь по Ізраїлю, а ЦАХАЛ у відповідь розширював удари по мостах, логістиці та об’єктах на півдні Лівану. На такому тлі кожен інцидент миттєво стає не тільки військовою, але й дипломатичною битвою за інтерпретацію. Хто атакував. Кого попереджали. Чи була поруч військова ціль. Хто першим нав’язав свою версію в медіа.
Росія, судячи з її публічних заяв, вирішила використати цей випадок як інструмент тиску на Ізраїль. Ізраїль у відповідь дав зрозуміти, що не збирається обговорювати інцидент окремо від російського курсу на Близькому Сході. Тому формула «Ізраїль проти Росії» в даному випадку вже не виглядає журналістським перебільшенням. Це не розрив відносин, але це явний перехід до більш відкритої і жорсткої мови між двома столицями.
Що це означає для Ізраїлю прямо зараз
Для ізраїльської аудиторії ця історія важлива не тому, що в Москві в черговий раз викликали посла. Таке в дипломатії буває. Набагато важливіше інше: Єрусалим все менше готовий робити вигляд, що Росія залишається зручним або хоча б рівновіддаленим гравцем. Коли Москва засуджує удари по іранській системі і одночасно не поспішає засуджувати вогонь по ізраїльських містах, в Ізраїлі це сприймають як політичний вибір, а не як «баланс».
Є і ще один шар. Ізраїль намагається показати зовнішньому світу, що його дії в південному Лівані вписані у військову логіку — перекриття маршрутів, удари по інфраструктурі «Хізбалли», попередження в районах операцій. Росія, навпаки, просуває версію про свідомий удар по журналістах. Від того, яка з цих версій закріпиться в міжнародному порядку денному, залежатиме не тільки репутаційний фон навколо нинішньої кампанії, але й простір для майбутніх ізраїльських дій у Лівані та проти іранської мережі в регіоні.
На сьогодні перевірені джерела підтверджують головне: сам виклик посла був, інцидент стався у Касмії на Літані, російська сторона назвала удар навмисним, а ізраїльська — відкинула це і одночасно звинуватила Москву в політичній односторонності, підтримці Ірану та ігноруванні атак по цивільному населенню Ізраїлю. Все інше — вже боротьба за те, чия картина війни стане міжнародною нормою.